/Files/images/1/vihovna/image4.jpeg

Сутність і методи превентивного виховання школярів
Система виховних заходів школи має бути спрямована на вдосконалення способу життя учнів. Дитина має почувати себе комфортно у школі, особливо в класі, між однолітками та із своїми вчителями і вихователями. Якщо так є, то воно обирає для себе правильну соціальну орієнтацію.

Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав а й обов’язків.

Література

  1. Концепція превентивного виховання дітей і молоді (Окреме видання), 1998.
  2. Красовицький М.Ю. Практична педагогіка виховання (Плай). Київ Івано-Франківськ, 2000.
  3. Бех І.Д. Спадкові передумови розвитку особистості (Рідна школа), 1996. – №7.
  4. Ващенко І. Виховний ідеал. – Полтава, “Полтавський вісник”, 1994.
  5. Ситник Г. Технології превентивного виховання школярів. Рівненський ІППО, 1996.
  6. С. Кривцова, К. Мухаматулліна. Учитель і проблеми дисципліни. “Шкільний світ”. – №5(181). – лютий 2003.
  7. Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності, зміцнення моральних засад суспільства (Окреме видання).
  8. Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”. “Урядовий кур’єр”, 1999. – №18 (6 травня).
  9. Указ Президента України від 28. 01. 2001 р. “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності”. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, 2001. – №9 (травень).
  10. Указ Президента України “Про затвердження “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр.” від 25. 12. 2000 р. №1376/2000.
  11. Указ Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” від 15. 03. 2002 р. №258/2002.
  12. Указ Президента України “Про Національну програму правової освіти населення” від 18. 10. 2001 р. №992/2001.

/Files/images/1/vihovna/image5.jpeg

План

  1. Соціальні передумови зростання кількості учнів з девіантною поведінкою.
  2. Сутність превентивного виховання школярів.
    1. Діагностика у превентивній роботі з учнівською молоддю.
    2. Методи превентивного виховання.

Основні поняття: матеріальна убогість населення; ріст злочинності; духовний занепад держави; падіння інтересу школярів до навчання; важковиховувані підлітки; антидевіантний імунітет; превентивне виховання; девіантне поведінка школяра; типи превенції; діагностика у превентивній роботі; методи превентивного виховання школярів.

Проблеми нашого суспільства гостро впливають на школу. Помітним стало в учнів падіння інтересу до навчання. Кількість важковиховуваних підлітків зростає. Зараз це складне соціальне та педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді.

“Превентивний” – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний. Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.

Всі превентивні заходи, які складають систему роботи школи поділяються на три типи:

1. Первинна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей, на попередження несприятливого впливу на дитину.

2. Вторинна – якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.

3. Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці дитини в більш важку стадію.

Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків.

Функції превентивного виховання:

  1. Діагностично-прогностична – це аналітична робота зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дитини.
  2. Корекційно-реабілітаційна – використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.
  3. Освітньо-консультативна – використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.
  4. Організаційно-методична – опрацювання і реалізація міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних і медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики.
  5. Інтегровано-просвітницька – збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики.

Особливої уваги вимагає процес виховання дітей молодшого шкільного віку з ряду причин:

а– старший дошкільний період – це кінцевий етап початкової ланки соціалізації дитини на рівні дитячого садка.

Розвиток пізнавальних здібностей, які стимулюють підготовку до навчання в школі, веде до емоційних змін. Невдачі на заняттях стають причиною емоційних переживань, непевності та страху перед школою.

Така зміна життєвої позиції призводить до вияву, або посилення існуючих у дитини відхилень у поведінці, а також труднощів у адаптації;

б– обмежена кількість досліджень, котрі враховували нову як соціально-економічну, так і суспільно-політичну ситуацію, для конкретних завдань і змісту педагогічної діяльності, потреба в нових методиках виявлення і профілактики відхилень;

в– несприятливі умови виховання дітей у сім’ї призводить до відхилень у поведінці молодшого школяра.

Запорукою доброго результату корекційної роботи з важковиховуваними дітьми є педагогічна діагностика. Її суть полягає у виявленні тих негативних явищ, факторів, які згубно впливають на дитину. Є кілька рівнів діагностики:

– діагностика на рівні мікрорайону, де проживає учень (відомості можна взяти у службах у справах неповнолітніх).

– діагностика на рівні школи. вона включає максимум відомостей про учнівський колектив школи.

– діагностика на рівні класу. Ставить за мету з’ясувати рівень душевного комфорту учнів у шкільному та класному колективі, емоційної атмосфери у родинному середовищі, взаємостосунків між учнями та педагогами.

Тільки після проведення діагностики можна проводити корекцію.

Для першого типу важковиховуваних дітей (педагогічно занедбаних) робота направлена на:

1) створення ситуації психологічного комфорту, установлення відносин з дитиною на основі довіри;

2) формування у дитини позитивної самооцінки;

3) формування мотивації досягнення;

4) створення ситуації успіху в діяльності, котра викликає зацікавленість дитини;

5) розробка правильних навичок поведінки і спілкування;

6) формування моральних уяв, пізнавальних інтересів, розширення кругозору;

7) формування позитивної життєвої перспективи – разом з вихователем продумати шляхи самореалізації, сфери самоповаги.

Таких дітей треба залучати в гуртки за інтересами, спортивні секції, де діти отримували б задоволення від діяльності для підвищення рівня досягнень.

Для другого типу дітей (діти з порушенням в емоційно-вольовій сфері) робота будується відносно функціонування рівнів ураження емоційної сфери особистості.

Для третього типу важковиховуваних (хибна або ситуативна важковиховуваність) слід вибрати два напрямки:

а) виділення афективної зони;

б) розв’язок конфліктної ситуації.

Методи превентивного виховання школярів:

  • Рольова гра.Суть методу і його мета: інсценізувати незвичні для учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формуванню співучості щодо тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольові грі про грабіж учнів, виконуючи роль жертви, набувають навичок ситуативно відчувати, що означає бути жертвою злочину.
  • Дискусія в класі.Суть методу та його мета: дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію вчителі та учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини.

Крім засвоєння інформації про факти учні повинні уяснити собі проблему в цілому. До того ж обговорення дає можливість навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навичок роботи в колективі, без яких виробити в собі повагу до закону, до прав інших людей неможливо.

  • Використання малюнків.Суть методу і його мета: малювання в класі може бути використане для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати співчуття до людей, зображених на малюнках, або для знайомства з іншими учнями класу.

Орієнтована тематика для виховних заходів превентивного спрямування:

  1. Чи вміємо ми культурно поводитись?
  2. Боротьба зі злочинністю – наша спільна справа.
  3. Попереду – ціле життя.
  4. Злочин і покарання.
  5. Ти громадянин незалежної України.
  6. Від пияцтва до злочину – один крок.
  7. Алкоголь руйнує здоров’я людини.
  8. Бережи сім’ю.
  9. Чи маємо ми право вбити людину?
  10. У чому краса людини?
  11. Умій відчувати поруч себе людину.
  12. Залишити після себе слід на землі.

Питання:

  1. Причини зростання кількості важковиховуваних школярів.
  2. Три типи превенції.
  3. Мета превентивного виховання.

Превентивне виховання у системі роботи класного керівника

Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботикласного керівника. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії вихователя, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Основні завдання превентивного виховання:

-створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

-забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та молоді в негативні ситуації;

-надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;

-забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають наркотичними, психотропними речовинами;

-стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, виробленню з раннього віку навичок охорони власного життя і здоров’я.

У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця школи з батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.

Робота класного керівника у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки. Адже він має здійснюватись на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склались у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що справляє вирішальний вплив на формування в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо.

Яким повинен бути перший крок класного керівника

у напрямку соціально-правового захисту дитини?

Класний колектив — держава у мініатюрі. У ньому знаходять відображення не тільки різні етнічні групи, але й різні соціальні верстви. У класі навчаються діти із різних родин, які мають свої традиції, різне матеріальне забезпечення, різний склад. Серед учнів класу можуть бути діти з багатодітних або неповних родин, діти-сироти та напівсироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які постраждали від аварії на ЧАЕС, діти-інваліди тощо.

Вирішення питань соціально-правового захисту дітей - загальна турбота всього суспільства, тому загальноосвітні заклади не можуть стояти осторонь цих проблем. Від ставлення до дітей кожного класного керівника, розуміння їхніх проблем, інтересів і потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства в цілому.

У «Положенні про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2000 р. № 434) зазначено, що «… класний керівник координує роботу вчителів, викладачів, майстрів виробничого навчання, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування, батьків та інших учасників навчально-виховного процесу щодо виконання завдань навчання та виховання в класному колективі (групі), соціального захисту учнів (вихованців)…»

Після першого знайомства з учнями класу та їхніми батьками класний керівник повинен з’ясувати, у якій сім’ї живе та чи інша дитина, яким є її соціальний статус. Цю частину роботи класний керівник повинен виконати коректно, не образивши при цьому ані дитину, ані її батьків. Після визначення статусу кожного учня класу класний керівник приступає до складання соціального паспорту класу, який має таку форму.

Нормативно-правові документи

1. Загальна декларація прав людини. Декларація ООН від 10.12.1948

2. Конвенція ООН про права дитини

3. Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації

4. Конституція України

5. Кримінальний кодекс України

6. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII

8. Закон України від 21.12.2010 № 2823-VI «Про внесення змін до Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

9. Закон України від 05.03.2009 № 1065-VI "Про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року"

10. акон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

11. Указ Президента України № 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні»

12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року»

13. Розпорядження Кабінету Міністрів України 17.08.2011 N 777-р "Про затвердження плану заходів з проведення у 2011 році Всеукраїнського тижня права"

14. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1911-р "Про схвалення концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року"

15. Лист МОН України від 06.06.2013 № 1/9-413 «Про впровадження факультативних курсів працівниками психологічної служби системи освіти»

16. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.02.2013 №176 Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого поводження з ними

17. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11.02.13 № 1/9-96 "Щодо профілактичної роботи з запобігання правопорушенням та злочинності серед дітей та учнівської молоді"

18. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.08.2012 № 888 "Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року"

19. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.07.2012 № 827 "Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року"

20. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2011 № 292 «Про організацію інформаційно-профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми у 2011 році»

21. Лист Міністерства освіти і науки України від 19.10.2010 1/9-838 "Про рекомендації Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення"

22. Наказ Міністерства освіти та науки України від 29.10.2010 № 1023 "Щодо профілактики злочинності та правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту"

23. Лист Міністерства освіти і науки України від 13.09.2010 № 1/9-623 "Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи"

24. План заходів з протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації в українському суспільстві на 2010-2012 роки

25. Наказ МВС, МОН, МОЗ України від 16.01.2004 № 5/34/24/11"Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення "

26. Наказ Міністерства освіти і науки України від 30.12.2010 № 1312 "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Національної компанії "Стоп - насильству!" на період до 2015 року"

27. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.02.2010 № 59 "Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми"

28. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243 "Про основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України"

/Files/images/1/vihovna/image6.jpeg

Кiлькiсть переглядiв: 18

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.